СКЛЬО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до склюва́ти. *Образно. Він стріпнув свою одежину, втер якоюсь шматинкою, що правила йому за хусточку, уже немолоде, безжально скльоване віспою лице (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 152).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 287.