СКЛЬО́ВУВАТИ, ує, недок., СКЛЮВА́ТИ, ює́, док., перех. Клюючи, з’їдати. Завдає [шпак] деякої шкоди, бо скльовує вишню, виноград, шовковицю (Наука.., 8, 1966, 28); Порошкоподібні сухі комбікорми птицею використовуються не повністю, бо вона скльовує більш привабливі за кольором, формою і величиною складові частини, а інші, хоч і більш поживні, залишає (Хлібороб Укр., 8, 1966, 18); Оте гайвороння вже вибило баштани — навіть маленького кавунчика не лишилося в полі, навіть пуп’янки склювало прокляте вороння (Чаб., Балкан. весна, 1960, 186).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 287.