СКО́КОМ, присл. Підстрибуючи, роблячи стрибки; швидким бігом. Погонич знав норови свого батюшки і пустив коні скоком (Н.-Лев., IV, 1956, 111); Павло Гречаний.. скоком вибіг на середину двору (Тют., Вир, 1964, 115).
Ско́ком чи бо́ком; То ско́ком, то бо́ком; То бо́ком, то ско́ком — по-різному; різними способами. За останні роки якось скоком чи боком до нашої творчості знову почала притулятись безконфліктність чи дрібноконфліктність (Літ. Укр., 24.XI 1970, 2); — Як поживаєш? — А так собі — то боком, то скоком (Укр.. присл.., 1963, 18).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 291.