СКО́ЛЮВАЧ, а, ч. Робітник, що займається сколюванням. На дні кар’єру, куди скочується підірване каміння, працюють майстри-сколювачі (Рад. Укр., 10.VІІ 1946, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 293.