СКОМПРОМЕТО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до скомпрометува́ти. — Таких книжок, пане Казимире, що виходять за кордоном, а до Галичини потрапляють нелегально, прошу до мого дому не носити. Я не хочу, щоб мій муж був політично скомпрометований (Кол., Терен.., 1959, 121); // у знач. прикм. Вчителька.. зауважила необережність його появи в скомпрометованій квартирі (Ю. Янов., Мир, 1956, 181).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 294.