СКОРОСТРІ́ЛЬНИЙ, а, е, військ. Який має велику скорострільність, робить постріли один за одним, через короткі інтервали. Чулися кулеметні черги, постріли скорострільних гармат… (Перв., Дикий мед, 1963, 350); — Курсанте Шмалієнко, що це таке? — Російська скорострільна гвинтівка зразка 1891/30 року, — відрапортував Павло [лейтенантові] (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 302.