СКОРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., СКОРОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док., перех.
1. Робити що-небудь коротшим (див. коро́ткий 1). Вони йшли навпростець, через заплавні луки, через грузькі хащі очерету, через маленьку затоку і протоки, скуті морозом. І це мало не втричі скорочувало їм шлях (Тулуб, В степу.., 1964, 307); Радянські люди вміють чудово скорочувати відстані між мрією та її втіленням у життя (Ком. Укр., 5, 1967, 29); Одчайдушно скорочував [дяк] молитви (Кач., II, 1958, 23); Щоб скоротити свою путь, вирішує [Тоня] брести через лиман навпростець (Гончар, Тронка, 1963, 224); Нарешті відкладав [Начко] окремо готові до друку речі, а окремо такі, які треба було.. скоротити (Фр., VI, 1951, 258); // Зменшувати, обмежувати тривалість у часі. При капіталістичному виробництві розвиток продуктивної сили праці має на меті скоротити ту частину робочого дня, яку робітник витрачає на самого себе (Маркс, Капітал, т. I, кн. І, 1952, 322); Він бачив перед собою не бідного брата, але нещасну свою судьбу, що перед часом скоротила його батькові житє [життя] (Ков., Тв., 1958, 59); Щоб якомога скоротити це несподіване рандеву, він пішов був швидше (Шовк., Інженери, 1956, 254); // Робити менш помітним час протікання чого-небудь. Це вони [дівчата] скорочували його нудний день, наповнювали турботами вечір (Мушк., Серце.., 1962, 105); Дні, а головне, вечори тяглись такі безмежно довгі, що нічим їх не можна було скоротити (Гжицький, Чорне озеро, 1951, 365).
2. Коротше виражати що-небудь, позначаючи його початковими літерами, частиною слова (слів) або коротшим словом. Зловив [Микола] себе на тому, що.. прийняв інтернатівську [інтернатську] манеру скорочувати прізвища (Збан., Курил. о-ви, 1963, 117).
3. Зменшувати, обмежувати кількість, об’єм, величину і т. ін. чого-небудь. Розвиток суспільних форм культурно-побутового обслуговування безперервно скорочуватиме обсяг трудових затрат в домашньому господарстві (Ком. Укр., 7, 1961, 67); Досвід багатьох колгоспів показав, що, скорочуючи адміністративно-управлінський склад, можна без шкоди для виробництва зекономити дуже багато трудоднів (Колг. Укр., 6, 1956, 2); Поставивши перед собою завдання знищити Україну як державу, перетворити її на сільськогосподарську провінцію Німеччини і скоротити населення до потрібного мінімуму, гітлеризм кинувся виконувати це завдання з небаченою ненажерливою люттю (Довж., III, 1960, 54); — Я видавав кожному з них [матросів] по тридцять грамів води на день. А потім скоротив і цю норму (Кучер, Голод, 1961, 206).
4. мат. Виражати у менших числах яке-небудь математичне відношення, поділивши обидві частини його на якесь число. Скорочувати дріб.
5. Звільняти з роботи. — Хай вона горить така робота! Там не дорвав, там перервав… Хіба це моє діло? Я машину повинен знати і край… А вони кондукторшу [кондукторку] скоротили! (Кучер, Прощай.., 1957, 61).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 304.