СКО́РШЕ, присл., розм. Те саме, що скорі́ше. Петрій прискорив ходу, щоб скорше дістатися наверх (Фр., V, 1951, 8); Письменниця не приховує своїх жалів і нетерпіння скорше встати від недуги (Ле, В снопі.., 1960, 336); — Ти покохав? — спитала вона скорше з співчуттям, ніж з докором (Загреб., Спека, 1961, 195).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 305.