СКОТ, у і а́, ч., збірн. Четвероногі свійські сільськогосподарські тварини. Пригадав [Василь] свої давні дитячі літа, як з Грицьком та Івасем пасли скот (Мирний, IV, 1955, 134); Скот заганяли в загороди, тільки обкопані ровом (Н.-Лев., II, 1956, 118); Скот не пасеться на полинях, і пастухи вважають, що спати під полинем — небезпечно (Ю. Янов., І, 1958, 104).
Ста́вити (ма́ти) за скот (скоті́в) кого — жорстоко, грубо поводитися з ким-небудь. Панів за те там [у пеклі] мордовали [мордували] І жарили зо всіх боків, Що людям льготи не давали І ставили їх за скотів (Котл., I, 1952, 135); Ляхи.. мали.. нас за скот (П. Куліш, Вибр., 1969, 117).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 307.