СКО́ТА, и, ж., діал. Нора, лігво. Гадюки.. збираються у свої скоти (Сл. Гр.); * Образно. — Сидять [Самусь, Іскра та Абазин] у своїй скоті на Чортомлинку та з нудьги ханьки мнуть (Морд., І, 1958, 104).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 307.