СКОТИ́НОНЬКА, и, ж., збірн. Зменш.-пестл. до скоти́на 1. [Мотря:] Повернулася наша скотинонька. А я думала — пропали наші кормилиці [годувальниці] (Мороз, П’єси, 1959, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 307.