СКРА́ДНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що скра́дливий. — Вона вже коло мене прихилилась, в уха мені благенький голосочок дзвенить, — та такий-то вже голосочок скрадний! (Вовчок, І, 1955, 377).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 311.