СКРЕКОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. скрекоті́ти і звуки, утворювані цією дією. Далеке скрекотіння, якесь мелодійне цвірінькання долинуло до слуху Миколи Петровича (Вл., Аргон. Всесв., 1947, 170).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 315.