СКРИПЛЯ́ЧИЙ, а, е, розм. Те саме, що скрипу́чий. Найму собі волову двоколесу арбу і на цьому скриплячому інструменті поїду на роботу (Коцюб., III, 1956, 153).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 320.