СКРИПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм. Те саме, що скрипі́ти 1, 2. Ллється пісня і крик, Смуглі лиця горять, І смички у музик — Скрипотять, скрипотять… (Гойда, Сонце.., 1951, 94).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 320.