СКРОМА́ДИТИСЯ, джуся, дишся, недок.
1. розм. Утворювати звуки, скребучи, шкрябаючи по чому-небудь. А я чую, щось у сінях скромадиться в кутку (Барв., Опов.., 1902, 217).
2. Пас. до скрома́дити 1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 324.