СКРО́МНО. Присл. до скро́мний. Софія тільки злегка всміхнулась на відповідь, скромно спустивши очиці (Л. Укр., III, 1952, 502); Гармоніст підкреслено скромно привітався і сів на лаві (Кир., Вибр., 1960, 368); Йшла [Обринська] рівною, поважною ходою, а заразом якось скромно… (Коб., III, 1956, 12); Дві товсті русяві коси скромно, але зі смаком короною вінчали горду голівку (Ле, Право.., 1957, 11); Вона вдягнена дуже скромно, в береті і широкому пальті (Коч., II, 1956, 73); Цієї зими скромно, без весілля, одружились вони (Крот., Сини.., 1948, 47); Де-не-де скромно синіли в жовтій стерні нескошені осиротілі волошки (Донч., IV, 1957, 261); Скромно поцятковані груди кулика і друге крильце були закривавлені (Стельмах, Правда.., 1961, 23); Почав [письменник] жити з приватних лекцій. В Ічні скромно оплачувався цей труд (Вас., IV, 1960, 45); Кравчиня передмістя. Це треба підкреслити, щоб стало зрозумілим, як скромно заробляла й жила ця дівчина (Вільде, Опов., 1954, 73); Жив він спокійно і скромно (Еллан, І, 1958, 216).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 324.