СКРОМНЯ́ГА, и, ч. і ж., розм. Те саме, що скро́мник і скро́мниця. Вона була певна, що в майбутньому його жде щось незвичайне, це ж із таких скромняг виростають ті, що стають потім відомими, роблять відкриття (Гончар, Тронка, 1963, 251); Бачура згадує Петра Гуржія, а бачить перед собою такого ж скромнягу фронтового розвідника Терьоху з Зауралля (Чаб., Тече вода.., 1961, 139).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 325.