СКУ́БКА, и, ж., розм.
1. Смикання за волосся, вуха і т. ін. як кара. Не первина Галі терпіти від матері лайку, скубку, штовхани; щасливий той день, коли проходив без їх [них] (Мирний, IV, 1955, 29); Дітям завдавалося скубки, коли вони неуважно відповідали на вчителеві запитання (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 88).
2. Картярська гра, при якій того, хто програв, смикають за волосся.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 331.