СКУЧЕРЯ́ВИТИ, влю, виш; мн. скучеря́влять; перех. Док. до кучеря́вити. * Образно. Ой ти, дубочку кучерявий, Ой, а хто ж тебе скучерявив? (Фр., XI, 1952, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 339.