СКІ́ЛЬКА, ко́х, числ. неознач.-кільк., розм. Те саме, що кі́лька2. Підходить [Любов] до піаніно і бере скілька акордів, не сідаючи (Л. Укр., II, 1951, 10); Незчулися [хлопці], як у роботі пролетіло скілька днів (Вас., II, 1959, 235).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 268.