СЛАБА́К, и, ч., розм.
1. Той, хто мас невелику фізичну силу. Здалеку Рубін здавався йому слабаком, але в міру того, як Індиченко наближався, перше враження його почало мінятися (Сенч., Опов., 1959, 3).
2. Той, хто не відзначається твердістю, стійкістю, силою волі. — Деяких наших сталеварів калічать оті, що з блокнотами та фотоапаратами по цеху швендяють.. Тямкуватай [тямкий] не зіпсується, а слабак — швидко (Рудь, Гомін.., 1959, 98).
3. перен. Людина, яка не має певних знань, навиків і т. ін. [Михайло:] Звідки у вас такі спортивні знання? [Поліна:] О, можете бути певні, я вам не який-небудь слабак (Собко, П’єси, 1958, 367).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 340.