СЛА́БКІСТЬ, кості, ж.
1. Властивість і стан за знач. слабки́й 1-4, 6-8. Слабкість нервової системи — це й висока реактивність, чутливість нервової системи і вузькі межі її працездатності (Рад. психол. наука.., 1958, 351); Слабкість вітру; Слабкість каната; Слабкість грунту.
2. Недостатність або занепад фізичних сил. З надмірної слабкості темніло в очах і підгиналися коліна (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 103); Рана загоїлася, він уже почував себе краще, напади слабкості і запаморочення вже минули (Собко, Справа.., 1959, 190).
3. Відсутність твердого характеру, сили волі. Жаннет кусала губи й напружено дивилася в одну точку, щоб стримати сльозу, яка здавалася їй ознакою непростимої слабкості (Жур., Вечір.., 1958, 246); Платон зневажав себе за слабкість, клявся, що вже ніколи не питиме (Зар., На.. світі, 1967, 69).
4. Вразливе місце кого-, чого-небудь. — Ти боїшся, Опоре, сам перед собою визнати свою поразку. В цьому твоя слабкість (Рибак, Помилка.., 1956, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 342.