СЛАБОДУ́ХІСТЬ, хості, ж. Абстр. ім. до слабоду́хий. Учора, йдучи повз неї [хату], бачила вона похорон, а потім і обід, де моторна молодиця поралася жваво, майже весело, поштуючи гостей, і ні краплі сліз або слабодухості (Дн. Чайка, Тв., 1960, 69); Мене мучить погане передчуття, та я ховаюся з ним перед товаришами,— соромно за свою слабодухість (Кол., На фронті.., 1959, 62).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 343.