СЛАБО́ТА, и, ж., рідко. Те саме, що сла́бість 3, 4. Людина єсмь… мене гнітуть слаботи; Я чую їх, не сила жутекти (Граб., І, 1959, 114); Нічого не перепитував [староста], щоб не виказувати батьківської слабота (Ле, Хмельницький, І, 1957, 233).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 344.