СЛАВЕ́ТНО. Присл. до славе́тний. Чи то ж — оповідай мені — не вони Стинали славетно врагів голови; Чи то ж не їх мужність та сила В пригоді тебе боронила? (Граб., І, 1959, 305); Він [стяг] на Керч і Тамань, на Потсдамський прорив Легендарних матросів славетно водив (Нагн., Вибр., 1957, 118).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 346.