СЛАВНІ́СІНЬКО. Присл. до славні́сінький. Крикнуло [дитя]: «Мамо!.. мамо!..» Та так жалібно, славнісінько, неначе проситься, щоб мама його не губила (Кв.-Осн., II, 1956, 457).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 347.