СЛАСТЬО́ННИЦЯ, і, ж. Жінка, яка пече і продає сластьони. Тут [на ярмарку] суздальці з богами та з книжками завалящими, а побіля їх сластьонниця з грубкою: тільки спитай.., то й вщипне тіста, та на сковороду ув олію — аж шкварчить! — та зараз і пряжеть [пряже] і подає (Кв.-Осн., II, 1956, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 349.