СЛИ́ВКА, и, ж.
1. Те саме, що сли́ва. Садок там гарний, тільки, звичайне, запущений.. Є там хороші дуби, берести і сливок видимо-невидимо (Л. Укр., V, 1956, 245); Сидів Славко в садку за хатою. Там стояв під сливкою старий ослін (Март., Тв., 1954, 229); — А мені сливок там звари… Так забажалося кислого (Тесл., З книги життя, 1949, 81).
◊ Уско́чити у сливки́ — опинитися у неприємному становищі. От у такі сливки ускочили наші старости! Піймали облазня (Кв.-Осн., II, 1956, 443).
2. розм.. Те саме, що пи́санка.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 351.