СЛОВА́КИ, ів, мн. (одн. слова́к, а, ч.; слова́чка, и, ж.). Західнослов’янський народ, який становить основне населення Словаччини, що входить до складу Чехословацької Соціалістичної Республіки. На південь від Польщі розташована Чехословаччина.. Вона населена двома близькими слов’янськими народами — чехами і словаками (Фіз. геогр., 6, 1957, 52); Словаки везуть туристів на човнах назад сливе до самої Щавниці (Н.-Лев., II, 1956, 416); З грядки через подвір’я до нього дрібно поспішає старенька згорблена словачка (Гончар, III, 1959, 318).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 365.