Слово "службовий" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


СЛУЖБО́ВИЙ, а, е.

1. Стос. до служби (у 2 знач.). Службові обов’язки; Службові справи; Останніми часами я так обтяжений всякою службовою роботою, що не маю часу писати (Коцюб., III, 1956, 249); До кабінету зайшов Землянський з папкою креслень і службових паперів (Бойч., Молодість, 1949, 155); Ніхто не знав, чому несподівано директор виїхав у службове відрядження (Жур., Звич. турботи, 1960, 37); // Признач. для виконання обов’язків по службі. Страшенно важко сидіти в сукняному віцмундирі з тісним крохмальним комірцем, але день буденний, час службовий (Тулуб, В степу.., 1964, 25); Матрос з’явився раптом одного вечора перед закінченням службового часу, коли в приймальній нікого не було (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 106); // Признач. спеціально для носіння на службі (про одяг). З вівтаря вийшов Навроцький — він скинув службовий одяг, залишився в чорній рясі (Мик., І, 1957, 291); // Який перебуває на службі. З своїм братом службовим.. заводив [Проценко] сміло підхожу річ (Мирний, III, 1954, 190); В. І. Ленін підкреслював необхідність.. організовувати ділові звіти всіх відповідальних службових осіб перед масами робітників і селян (Ком. Укр., 1, 1970, 40); // у знач. ім. службо́вий, вого, ч. Те саме, що службо́вець. Чутка про маєток у тридцять тисяч не давала нікому покою. Про його балакали й полупанки, і панки, і службові, і навіть великі пани (Мирний, III, 1954, 282).

Службо́ва кни́жка, заст.— посвідчення, документ, що підтверджує особу. Продав [Антін] хату, взяв собі від війта синю книжку службову та й має йти десь найматися, служби собі шукати (Стеф., І, 1949, 13).

2. Допоміжний, другорядний. Як у справжнього художника, деталям приділене [у Ф. Кричевського] відповідне службове, підпорядковане місце (Вітч., 2, 1961, 173); // Підсобний. Є [на механізованій птахофермі] й службові приміщення — для зберігання яєць, майна, для зберігання і готування кормів, котельна тощо (Колг. Укр., 6, 1956, 32).

◊ Службо́ві слова́, грам.— слова (сполучники, прийменники, частки), які виражають різні відношення між повнозначними категоріями слів у мові. Сполучники є класом службових слів, який вживається для вираження логіко-граматичних зв’язків між однорідними словами, словосполученнями і частинами складного речення (Сучасна укр. літ. м., II, 1969, 514).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 378.