СЛЬОТНИ́Й, а, е, розм. Те саме, що сльота́вий. День був сльотний, дощ падав безперестанку (Коб., II, 1956, 244); Такі думки снували в Тасиній голові в похмурий, сльотний день, коли вони повертали з кладовища (Дмит., Розлука, 1957, 21).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 390.