СЛІ́ЗОЧКА, и, ж. Пестл. до сльоза́. — І я піду у наймити! — каже один брат. — От як! — промовила Галя; а слізочки закапали одна по другій швиденько (Вовчок, І, 1955, 293); Діти матері жаліться стали: «Ведмедик, мамо, обдурив, Гостинчики поїв…» А в оченятах слізочки блищали… (Гл., Вибр., 1951, 152); — Таточку! І ви, і Микола не побачите більш моїх слізочок (Кв.-Осн., II, 1956, 357).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 360.