СЛІПОРОЖДЕ́ННИЙ, а, е, заст., книжн. Сліпонароджений. — Біднії, сліпорожденнії ви діти! — сказав їм крізь сльози Шрам. — Нехай господь змилується над вашою темнотою! Пустіть коней, пустіть! Не заступайте дороги..! (П. Куліш, Вибр., 1969, 116); // у знач. ім. сліпорожде́нні, них, мн. (одн. сліпорожде́нний, ного, ч.; сліпорожде́нна, ної, ж.). Люди, сліпі від народження. Посідали наші старці та убогі, а між ними все більше сліпі та сліпорожденні (Морд., I, 1958, 48); Сліпорожденних згадай, що ніколи не бачили світла (Зеров, Вибр., 1966, 180).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 364.