СМАГЛОЛИ́ЦИЙ, я, е. Який має смагляве обличчя; із смаглявим обличчям; смагляволиций, смагловидий.— Перестань,— стогне смаглолиций боєць з рукою на перев’язі, відвертаючи сердите обличчя (Тют., Вир, 1964, 375); Смаглолиця Катерина-трудівниця В сад іде, Але не в гості,— Садовод вона в колгоспі (Нагн., Вибр., 1957, 156).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 391.