СМАГЛЮВА́ТИЙ, а, е. Трохи смаглявий, із смаглявим відтінком. В її смаглюватому личкові з’явились.. нові риси, що робили його серйознішим, виразнішим і в той же час ніжним (Добр., Ол. солдатики, 1961, 70); На щоках [лейтенанта] знову грав здоровий смаглюватий рум’янець (Гончар, III, 1959, 214).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 391.