СМЕРТОНО́СНИЙ, а, е. Який призводить до смерті, викликає, несе смерть. Гармати ревіли, мов люті звірі, кидаючи з своїх гирл тяжкі, смертоносні кулі (Фр., II, 1950, 62); Юра схоплюється. В руці в нього смертоносна шаблюка (Смолич, II, 1958, 48); Страх так діє, як смертоносна повільна отрута і, отже, так само вкорочує життя (Вибр. праці О. О. Богомольця, 1969, 195); // перен. Згубний, небезпечний, загрозливий. Посухи смертоносний подих, Дощів невгасних мокрий бич.. Усе це речі, анітрішки Не схожі до ідилій з книжки (Рильський, Поеми, 1957, 164).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 400.