СМЕРІ́ЧКА, СМЕРЕ́ЧКА, и, ж.
1. Зменш.-пестл. до смере́ка. По дорозі він старанно обминав кущі розлогого ялівцю та невеличкі смерічки (Фр., III, 1950, 84); Над проваллям, на самім краю, Стоїть висока, рівна, ніби свічка, У гостроверхій шапочці смерічка (Павл., Бистрина, 1959, 83); Під тою скалою не плила, але таки тікала бистра гірська річка. Над нею висіла смеречка, держа-чися корінням вершка скали (Март., Тв., 1954, 186); Принадно зеленіли по всьому стоїщу смеречки (Гжицький, Опришки, 1962, 12); *У порівн. Тепер Іван був уже легінь, стрункий і міцний, як смерічка (Коцюб., II, 1955, 313).
2. Вид орнаменту. Смерічка.. часто вживається у вишиванні (Гуцульська кераміка, 1956, 44); Для одягу цієї групи [східної частини Закарпаття] характерні вовняні тканини (опинка, запаска, пояс), виконані здебільшого.. переплетом [переплетенням] ниток — смерічки, качела [ромби] (Нар. мист.., 1966, 14).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 397.