СМИСЛ, у, ч.
1. Уявлення про щось, поняття, розуміння чого-небудь. [Олеся:] Такий тільки чоловік усьому дає інший смисл, і в те, що нам часто вбачається вже мертвим, він вдуває дух животворящий… (Кроп., II, 1958, 335); // Роль, важливість чого-небудь. Робітнича самостійність, вплив робітників на свою фракцію, розв’язування самими робітниками питань своєї партії — ось у чому великий історичний смисл того, що відбувається (Ленін, 23, 1972, 50); Глибокий політичний смисл полягав і в тому, що «Русалка Дністровая» була книжкою, головним героєм якої був народ (Рад. літ-во, 1, 1957, 110).
2. Внутрішній зміст, суть чого-небудь; значення. І поезія, і звуки, і образи — все зрушувало, все розкривало схований гарячий смисл і усміхалося (Хотк., II, 1966, 119); Скільки краси в товаристві, в любові людини до людини! Скільки високого смислу в почутті рівності і дружби народів! (Довж., III, 1960, 70).
3. Мета, завдання, призначення чого-небудь. Ми не вкладаємо смислу нашого життя в саму працю, лише в те, що ми за нашу працю одержимо (Коб., III, 1956, 103); Партія існує для народу, в служінні йому бачить смисл своєї діяльності (Програма КПРС, 1961, 122); // розм. Користь, вигода.— Чи є смисл приймати такі страждання за дурненький, малий факт, за факт одставки якогось там жандаря? (Хотк., І, 1966, 176); — А який, скажи мені, смисл у схрещуванні саме рослин різноманітних видів? — спитав Жуков (Довж., І, 1958, 474).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 405.