СМОЛОКУРІ́ННЯ, я, с. Добування смоли, скипидару і вугілля з деревини хвойних дерев способом нагрівання без доступу повітря. Для смолокуріння використовують пеньки та осмолену дров’яну деревину хвойних порід (Лісівн. і полезах. лісорозв., 1956, 101).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 416.