СМО́ЛЬНИЙ, а, е. Який віддає смолою. Дядькові Кузьмі рубанком я псував Дошки (їх смольний дух мене п’янить і нині) (Рильський, II, 1946, 184).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 416.