СМРАД, у, ч., заст. Сморід. Потім солому підпалили [троянці].. Смрад, чад і дим кругом носились (Котл., І, 1952, 272); Виє в печі, свист у горні. Дим і смрад, і дим з огнем. Непохитні, непоборні — ми куєм! (Тич., І, 1957, 176).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 417.