СМУГЛЯ́ВЕНЬКИЙ, а, е. Пестл. до смугля́вий. Що слово Улита промовить, так і зчервоніє; а що смуглявенька, то ще кращий здається той рум’янець (Барв., Опов.., 1902, 217); Тут народивсь Олег, мій син, І Вова мій, синок смуглявенький (Сос., II, 1958, 476).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 418.