СМІЛЯ́К, а́, ч., рідко. Те саме, що сміли́вець. [Шевченко:] Радий був мою найглибшу шану Віддать тому, хто в лавах декабристів, Хто в лавах перших руських сміляків За правду і за волю стяг підняв (Коч., III, 1956, 129); Відчинилася кріпосна брама і прийняла сміляків, яких переслідували, прокинувшись, запорожці (Довж., І, 1958, 246).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 407.