СНОВИ́ДДЯ, я, с. Те саме, що сновиді́ння. Чи сон мені склепить помалу вії, Покриє очі, втомлені від мрії, То крізь важкі, ворожії сновиддя Я чую голос любого привиддя (Л. Укр., І, 1951, 213); Сагайда крізь теплу дрімоту слухав їхній.. гомін, думаючи, що це, певно, йому ще снується сновиддя (Гончар, III, 1959, 315).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 428.