СНОВИДІ́ННЯ, я, с. Образи, що виникають під час сну; те, що сниться. Явища сну і сновидінь, оточені таємничістю протягом багатьох століть, дістали в працях І. П. Павлова наукове пояснення (Психол., 1956, 104); Почуття втрати [сина] не покидало Матвія Матвійовича і ночами; в тривожних сновидіннях він неодмінно щось і когось шукав (Вол., Місячне срібло, 1961, 5); Під враженням сновидіння ходила [Зіна] цілий день (Баш, На.. дорозі, 1967, 210).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 428.