СНОПОВ’ЯЗА́ЛКА, и, ж. Сільськогосподарська машина, яка косить і в’яже в снопи жито, пшеницю і т. ін. Снопи після лобогрійки і самоскидки необхідно в’язати вручну. Ця трудомістка операція механізована при збиранні хліба снопов’язалкою (Колг. енц., І, 1956, 469); Снопов’язалку чекали всяк по-своєму. Більшість у селі просто цікавилася. Щоб косила машина й сама скидала — це бачили, а от щоб сама й в’язала — це вже надто (Ле, Її кар’єра, 1947, 10).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 428.