СНУВА́ЛЬНИЙ, а, е. Признач. для снування. Паша забігала в чесальний, снувальний, мотальний і красильний цехи і кликала всіх на вулицю (Бурл., Напередодні, 1956, 239); В’язальниць вчимо управляти.. снувальною машиною (Рад. Укр., 8.IV 1959, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 429.