СНІГУ́РОЧКА, и, ж.
1. Пестл. до снігу́рка 1, 2. * У порівн. Іноді Маковей соромливо гарцював конем перед Шурою, і вона, білолиця, тендітна, мов снігурочка, задумано посміхалась йому (Гончар, III, 1959, 441).
2. тільки мн. Те саме, що снігу́рка 3.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 425.