СНІДА́НОК, нку, ч.
1. Їжа, признач. для споживання вранці. З’їв [Аркадій Петрович] без апетиту сніданок і пішов по хазяйству (Коцюб., II, 1955, 396); Хазяїн збудив Шевченка о шостій годині. На столі вже чекав ситий і смачний сніданок (Тулуб, В степу.., 1964, 90).
2. Те саме, що сні́дання 1, 3. По готелях глухо гудуть вже гонги, скликаючи на сніданок (Коцюб., II, 1955, 413); Після сніданку губернатор показав гостям своїх коней (Довж., Зач. Десна, 1957, 439); // у знач. присл. сніда́нком. Коли снідають. — Ну, зараз на добраніч. Я ще маю обмізкувати цю справу, а сніданком, — стишує [Чорнокнижний] голос, — непомітно приходьте до мене… (Стельмах, І, 1962, 449).
До́брий сніда́нок — останні години ранкової пори. Вже в добрий сніданок другого дня прибіг посланець (Ле, Вибр., 1939, 52); В добрий сніданок підійшов [Чорноус] до села, де жила дружина покійного друга (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 16); Дру́гий сніда́нок: а) їжа, признач. для споживання незадовго до обіду; б) час незадовго до обіду, признач. для споживання їжі. Ще до обіда [обіду], перед панським другим сніданком, панна Юзя пробігла мазурковим кроком по довгій жовтенькій, мов золотій, стежці до альтанки (Л. Укр., III, 1952, 666); Пали́ти на сніда́нок див. пали́ти1; Со́нце (со́нечко) підби́лося (підійшло́, підняло́ся і т. ін.) на сніда́нок — те саме, що Со́нце (со́нечко) підби́лося (підійшло́, підняло́ся і т. ін.) на сні́дання (див. сні́дання). Як сонце піднялося на сніданок, Катерина одержала у Генріха кривавицею затруджені гроші (Чорн., Визвол. земля, 1959, 79).
$ Відда́ти (віднести́, залиши́ти і т. ін.) ми́шам на сніда́нок що — не цінуючи чого-небудь, занедбувати його, доводити до псування. В бібліотеці.. висять портрети поважних предків; дивляться вони розумними очима на виснажених нащадків, що не тільки не заклали нової бібліотеки, а навіть стару оддали мишам на сніданок (Коцюб., III, 1956, 154).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 426.